Повномасштабне вторгнення і життя за кордоном
Після початку вторгнення Росії декотрі українські діти вимушено виїхали за кордон. Серед них була й Таїсія Онофрійчук. Фактично вся група гімнастики поїхала після 24 лютого 2022 року. За словами президентки Федерації гімнастики й головної тренерки збірної України з художньої гімнастики Ірини Дерюгіної, шокований тренерський штаб не розумів, що робити далі.
«Тая — гімнастка, якої до повномасштабного вторгнення ніхто не знав. На початку вторгнення її й інших дівчат вивезли за кордон. Це була шикарна група дітей. Ми, чесно, були шоковані. Разом з Іришею (Блохіною) були в Києві й поступово спілкувалися з дітьми, батьками — просили їх повернути дітей. У ситуації з Таєю я хочу відзначити її дідуся, який зробив дуже-дуже багато, щоб повернути дитину в Україну, бо батьки були проти. Він зустрів її на кордоні і вона жила з ним. Він чудовий», — розповідає Ірина Дерюгіна.
Вона також додає, що Тая змінилася, коли повернулася. Вочевидь, їй, як й іншим українським дітям, довелося швидко стати дорослою в умовах російського вторгнення.
«Вона повернулася в Україну й переродилася. З’явилася інша дитина. Очевидно, відбулася якась переоцінка, бо її енергія й бажання заполонили весь зал», — пояснює головна тренерка збірної України з художньої гімнастики.
До тріумфальної континентальної першості залишалося три роки.
Олімпійські ігри-2024 у Парижі. Перша спроба
Збірна України з художньої гімнастики здобула одну олімпійську ліцензію в індивідуальних вправах. Вона не була іменною, тому тренерський штаб федерації мав право самостійно визначити, хто заслуговує поїхати в Париж. Несподівано для багатьох шанс отримала тоді ще 16-річна Таїсія Онофрійчук.
Ірина Дерюгіна заявляє, що вже розуміла, що вчинила правильно.
«Я переконана, що її варто було ставити на Олімпійські ігри. Знала, що ми матимемо найкращу гімнастку у світі на чотири роки. Інша виступила б і пішла… А це неправильно з огляду на те, що вона отримала знання від Альбіни Миколаївни Дерюгіної й від мене. Ще й безкоштовно. Тут я хочу подякувати державі за те, що діти можуть займатися безкоштовно. Діти, у яких вдома все солодко, не йдуть у спорт. Загалом у спорт йдуть ті, хто чогось хоче», — сказала вона.
На Олімпійських іграх у Парижі Таїсія Онофрійчук посіла дев’яту сходинку, набравши в підсумку 128.400 бала. Однак Дерюгіна продовжувала вірити в неї.
«Я все життя чекала на гімнастку, яка захоче боротися й захоче бути нагорі. На Олімпіаді вона трішки не впоралася зі своїми емоціями, але за неї вболівав увесь зал», — згадує головна тренерка.
Залишалося лише наполегливо тренуватися, відточуючи навички.
Шлях до європейської першості
Тренерка збірної України Ірина Блохіна каже, що Таїсія тренується щонайменше десять годин на день, до зали приходить о 9-й ранку. Вона швидко засвоює елементи й розуміє, що потрібно робити на тренуваннях і змаганнях.
«Вона всім відрізняється. Тая по-особливому сприймає зауваження, відчуває підказки, робить по-іншому. Ритміка, відчуття, робота в залі — це все дає результат. Вона дуже енергійна, емоційна й водночас спокійна. Онофрійчук любить перемагати, насолоджується моментом. Для тренера виховувати таку спортсменку — це дуже цікаво», — запевняє Блохіна.
Дерюгіна натомість виділяє інтелектуальні здібності Онофрійчук, акцентуючи на тому, що гімнастка швидко схоплює матеріал і розуміє, що краще зробити на килимі.
«Вона дуже розумна дівчина. Розуміє, як працювати з предметом», – пояснює Дерюгіна.
Результат не змусив себе чекати. Після Ігор Таїсія здобувала нагороди ледь не на кожному турнірі.
Чемпіонат Європи. Нерівні умови й новий м’яч
До континентальної першості Онофрійчук підходила як одна з фавориток. Про себе вона встигла заявити ще на Чемпіонаті Європи-2024, здобувши бронзову медаль у вправах з обручем. За рік результати покращали. Загалом у 2025-му вона виступала на шести турнірах і підіймалася на подіум 29 разів (!) з 30.
Ірина Блохіна пояснює, що готуватися до змагань було складно, адже через Росію українські спортсмени не можуть бути в рівних умовах із суперницями. Доводиться жити й тренуватися під обстрілами.
«Тренуємося в Києві, не спимо, як і всі, а потім заходимо в зал, закочуємо рукави і — вперед. Якщо ми працюємо між змаганнями й перебуваємо в Києві, то, звісно, є вихідний. Зараз же старт за стартом, тому немає можливості відпочити. Робимо це або в потязі, або в літаку, або де вдасться…» — запевняє тренерка.
Дерюгіна також акцентує, що на підготовку гімнасток негативно впливає довга дорога на змагання.
«Я не можу підвестися з сидіння на ноги після дороги, а їм ще потрібно виступати. Нас не розуміють в інших країнах, але ми продовжуємо працювати й рухатися вперед», — каже президентка Федерації гімнастики. Не обійшлося й без непередбачуваних обставин. За день до змагань організатори змінили жеребкування, тому Тая мала починати виступати не з обручем, коронним для неї, а з м’ячем. М’яч був новим, довелося швидко адаптовуватися. На щастя, вона впоралася.
Далі була магія Онофрійчук.
Історичне золото
«Вона технічно дуже сильна. Талановита дівчина, яка добре працює. Вона виходить — і весь зал підіймається на ноги. Тая різностороння й емоційна», — пояснює Дерюгіна.
Таїсія виступила з чотирма предметами й заробила загалом 117.800 бала. Цього вистачило, щоб випередити на той момент ще чинну чемпіонку Європи Стіляну Ніколову з Болгарії й переможницю Олімпіади-2024, натуралізовану німкеню (і росіянку за сумісництвом) Дар’ю Варфоломєєву.
Ба більше, Онофрійчук не припустилася жодної грубої помилки під час виступу.
«Чотири виступи в багатоборстві — це 6 хвилин, які змінюють усе. Загалом вона виходила на килим 12 разів на Чемпіонаті Європи… У неї фактично не було жодної помилки під час виступів. Це неймовірний результат», — оцінює Блохіна.
Як так вийшло? Особливості української школи гімнастики. Пояснює Ірина Дерюгіна.
«У нас усі дівчата різні, бо Україна — це не «Макдональдc», кожен унікальний. Краса, володіння тілом, культура — це особливості нашої української школи гімнастики. Не завжди були ті, хто міг вийти й вирвати перемогу. Тая змогла. Працюємо, щоб вона стабільно так робила», — наголошує головна тренерка.
Далі за графіком у збірної України й Таїсії Онофрійчук Challenge cup у Клуж-Напоці, Румунія, Кубок світу в Мілані і світова першість у Ріо.
Чи зможуть вони підготуватися до цих змагань?
Усупереч, а не завдяки
Ірина Дерюгіна пояснює, що умов для тренування критично не вистачає.
«Не вистачає умов. Нашим залом ми можемо користуватися 24 години поспіль, але в нас 60 дітей, яким потрібно тренуватися. Кожній групі — по 8 годин… А килимів усього два… Як мені розділити всіх? Потрібно завжди думати про кадри, розвивати те, що є. А тренуватися зараз фактично ніде. Ми просимо віддати нам у користування хоча б гімнастичний зал Інституту фізичної культури», — каже вона.
На думку Дерюгіної, кейс Таїсії Онофрійчук, яка повернулася до України під час війни, має стимулювати державу інвестувати в розвиток спорту.
«Сьогодні ми можемо втримати молодь тільки через спорт. Хоч у країні війна, ми повинні максимально забезпечити дітям можливість займатися спортом. Хоч якось, недорого, але це потрібно зробити. Поряд з дітьми треба мотивувати тренерів, щоб вони не їхали, а залишалися тренуватися з цими дітьми. Про зарплати тренерів узагалі мовчу, бо соромно казати», — підсумувала Дерюгіна.